ЗАТРИМКА МОВЛЕННЯ або АУТИЗМ як зрозуміти?
ЗАТРИМКА МОВЛЕННЯ або АУТИЗМ
Якщо ви помітили, що ваша дитина погано розмовляє, ніж інші діти її віку, можливо вона ще не вимовила жодного слова в 2 роки, ви себе запитуєте : «чи може затримка мовлення бути ознакою розладу аутистичного спектра?». Не обов’язково.
Дійсно затримка мовлення, порушення вимови, навчальні розлади доволі часто можуть супроводжувати РАС, але затримка не завжди означає аутизм.
Насправді існують суттєві відмінності між затримкою комунікації, викликаної аутизмом, та іншими мовленнєвими порушеннями.
ЗАТРИМКА МОВЛЕННЯ або МОВИ
Затримки мовлення або мови доволі часто трапляються у дітей молодшого віку.
Діагностувати затримку мовлення можливо, якщо воно не відповідає встановленій нормі розвитку, притаманній для конкретного віку дитини.
Треба розрізняти затримку саме МОВИ та затримку МОВЛЕННЯ, хоч іноді ці поняття й змішуються.
МОВЛЕННЯ це ЯК дитина:
• вербалізує
• артикулює
• вимовляє звуки та слова.
Причинами затримки власне мовлення є:
або затримка загального розвитку (тобто дитина слідує типовому розвитку, але оволодіння мовленням відбувається в більш сповільненому темпі, ніж у однолітків)
або наявні моторні мовленнєві порушення, які в свою чергу впливають на функціонування мовленнєвого апарату (порушена координація губ, щелеп, язика для відтворення правильних звуків та слів).
Затримка МОВИ не впливає на те «як» дитина говорить, а скоріше «ЩО» вона говорить.
Затримка мови може полягати у порушенні
рецептивної мови та
експресивної мови.
Експресивне мовне порушення полягає у труднощах формувати та відтворювати свої думки.
Такі діти можуть прекрасно вимовляти звуки та слова, але мають проблеми з об’єднанням їх у фрази для вираження своїх думок.
Рецептивне порушення мови (сприйняття та розуміння мови на слух) може також негативно впливати на обробку дитиною вхідної інформації.
Такі діти можуть мати труднощі з розумінням зверненого мовлення, з оволодінням новою лексикою (новими поняттями, розширенням словника), а також з інтерпретацією письмового чи усного мовлення.
ВІДМІННІСТЬ ЗАТРИМКИ МОВЛЕННЯ ВІД АУТИЗМУ
Типовий розвиток дитини зазвичай проходить через певні стадії розвитку мовлення – експерименти з власним голосом, гуління, лепет, використання невербальних засобів комунікації як зоровий контакт, вказівний та інші жести, після додаються звуки, перші слова, словосполучення і нарешті фрази.
ДИТИНА З ЗАТРИМКОЮ МОВЛЕННЯ або мови зазвичай розвивається як і її однолітки, але в сфері мовлення розвиток йде більш повільно і досягає певних відміток (порівняно з нормою) з певними затримками.
При цьому такі діти завжди мотивовані щодо спілкування, можуть обійняти іншу людину, посміхаються їй.
У них завжди присутнє бажання налагодити контакт зі своїми батьками, рідними або близькими. Вони відповідають позитивно на увагу, реагують на міміку співбесідника та здатні до імітації.
У доповнення до затримки мови та мовлення, ДІТИ З АУТИЗМОМ стикаються з додатковими викликами, пов’язаними з їхньою комунікацією, соціалізацією та поведінкою.
Мовленнєві труднощі можуть серйозно впливати на оволодіння навичками соціальної взаємодії та спілкування з людьми.
Розглянемо в чому можуть полягати труднощі мови та мовлення при аутизмі.
КОМУНІКАЦІЙНІ ТРУДНОЩІ:
Дитина не відповідає на своє ім’я
Важко привернути увагу дитини
Повільне чи взагалі відсутнє використання жестів для привернення уваги чи комунікації
Лепет в перші місяці (до року) розвитку дитини, а після його різке припинення
Повторення одного й того ж слова або фрази
Специфічна модифікація голосу дитини (монотонне, механічне звучання голосу)
ТРУДНОЩІ СОЦІАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ
Відсутність розуміння поняття соціуму та соціальних правил поведінки
Дитина не відповідає на соціально прийнятні знаки уваги (наприклад, не відповідає коли хтось вітається, не дякує тощо)
Труднощі із сумісною увагою (неможливість одночасно сфокусуватися на одному й тому ж об’єкті з іншою людиною, привернути увагу до одного й того ж об’єкту)
Труднощі із соціальними навичками, такими як обмін предметами, черговість в грі чи під час розмови / діяльності, підтримка дружби та приятельських відносин
Уникнення зорового контакту
Обмежені або лімітовані інтереси в певній сфері діяльності (спеціальний інтерес)
Зменшений інтерес та відсутність мотивації щодо взаємодії та участі в сумісній діяльності з іншими дітьми / людьми.
ПОВЕДІНКОВІ ТРУДНОЩІ
Неможливість використання мовлення для комунікації наряду з аутизмом призводить до серйозних поведінкових труднощів:
Посилений стиммінг або повторювані моторні рухи як розхитування тіла, плескання в долоні, вибудовування об’єктів в ряд
Посилена відраза від торкань або тримання за руку, інші тактильні дії тощо
Різка зміна настрою (плач, крик, істерики) по незрозумілим причинам
Стійка прив’язаність до певних предметів, об’єктів, іграшок, мультфільмів тощо
Надзвичайна рухливість, неможливість залишатися на одному місці
Дитина швидко та сильно засмучується, коли порушується її розпорядок дня та змінюються плани.
В ЯКОМУ ВІЦІ СЛІД ЗВЕРТАТИСЯ ЩОДО ДИФЕРЕНЦІЙНОЇ ДІАГНОСТИКИ
До недавнього часу РАС нечасто діагностували до 3-4 років. Але вже зараз існують відповідні диференційні методики, які б дозволили провести якісну діагностику і аутизму, і порушень мовлення.
У віці від 18 місяців (1,5 роки) до 2-х років затримка мови та мовлення стає більш помітною. Коли у батьків виникають перші підозри, то обов’язково слід проконсультуватися у вашого педіатра або у логопеда.
Фахівець при цьому має використати наступні інструменти та методики для тестування:
Соціальних навичок (зоровий контакт, розуміння емоцій, звернення на ім’я до дитини)
Фізичний розвиток (здатність використовувати вказівний жест, маніпуляція з предметами, загальна та дрібна моторика)
Розуміння мовлення (ідентифікація предметів, співставлення картинок, розуміння базових інструкцій – підійди, зачини двері, дай).
Слід враховувати, що кожна дитина індивідуальна і порушення мовлення, які і симптоми аутизму, можуть у кожної з них бути різними.
Логопеди, дитячі психологи, терапевти (раніше дефектологи) відіграють значну роль для корекції проблем мовлення та мови.
Мовне втручання має містити конкретний індивідуалізований план або програму щодо розвитку вербальної та невербальної комунікації, розвитку експресивного мовлення та зміцнення соціальних контактів.
ПЕРЕЛІК КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК, з якими має працювати фахівець з мовлення та мови при РАС:
1. ВЕРБАЛЬНА КОМУНІКАЦІЯ
- Допомога з артикуляцією та вербалізацією звуків і слів
- Стратегії та механізми виражати думки, ідеї та почуття
- Зменшення поведінкових проблем внаслідок оволодіння вербальним мовленням.
2. СОЦІАЛЬНЕ ПРАГМАТИЧНЕ МОВЛЕННЯ
- Використання мовлення в соціальних ситуаціях
- Навчання словам вітання, прощання, подяки, прохання, висловлення бажань, заперечення, вибачення тощо
- Оволодіння навичками розуміння соціального контексту з використанням певних слів та фраз.
